ЗМІНА ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ І ОПОРУ ТРУБОПРОВОДУ ПРИ ТРАНСПОРТУВАННІ ЇЇ ПО ВОДОПРОВІДНИХ ТРУБАХ

Анотація

Транспортування води питної якості  по водопровідній мережі це складна і важлива проблема, для вирішення якої необхідно розв’язання багатьох практичних задач. Так, водопровідна мережа розраховується на режим максимального водоспоживання в населеному пункті, а період експлуатації мережі характеризується не тільки максимальним водоспоживанням, а і мінімальним водокористуванням, яке має місце в нічні години. Отже швидкості течії води по трубах будуть змінюватись на протязі доби від максимальних до мінімальних, а на деяких ділянках падатимуть до нуля і навіть змінюватимуть напрямок течії.  Така ситуація сприяє утворенню на внутрішній поверхні  водопровідних труб біологічної плівки, яка розвивається на всіх видах  матеріалу труб (бетон, пластмаса, сталь, чавун, мідь). Години мінімального водоспоживання, що характеризуються малими швидкостями течії води, є сприятливими для процесу закріплення бактерій на внутрішній поверхні труб і утворення локальних колоній, що руйнують матеріал трубопроводу.

Особлива увага приділена залізобактеріям, які окислюють закисне залізо, перетворюючи його в окисне. Цей процес супроводжується випадінням осаду – гідрооксиду заліза. Отже, в процесі життєдіяльності залізобактерій в середині трубопроводів, утворюється рухомий осад, який зменшує діаметр труб, а вода отримує іржаво-червону окраску і неприємний запах.

Звертається увага на те, що деякі артезіанські води, які  використовуються для водопостачання населення, містять сірководень. При потраплянні в такі води кисню, в них починається розвиток нитчастих сіркобактерій. За зовнішнім виглядом нитчасті сіркобактерії (Beggiatoacea) нагадують довгі пучки сивого волосся, а затори, що утворюються з нитчастих сіркобактерій, швидко збільшуються в об’ємі, закупорюють живий переріз труб і насичують питну воду неприємним запахом.